35. Казка про країну Хорошу й країну Зажоп’я

Жила-була собі країна Хороша. Нівроку собі країна, нічогенька. Багатотисячолітню історію собі мала. Багато звитяги проявила в минулому.

Проте кривда, заподіяна іншим націям і расам неминуче відбивається негативно на самій країні.

І тому на півтисячоліття країна втратила державність і була окупована своїм колишнім васалом Зажоп’ям. Білі хорошівці колонізували жовтих зажопівців так, похапцем, тож залишилися вони лютими й жорстокими, тому й утинали геноцид за геноцид над хорошівцями.

перейти до ПОСЛУГИ, КОНСУЛЬТАЦІЇ

Проте сплинув час, відробили карму за свої минулі гріхи, й відновили державність хорошівці. Й все було б гаразд, аби не черговий презік, що дорвався до влади завдяки спецслужбам Зажоп’я.

То доля послала останнє випробовування цьому народу.

То був справжнісінький антихорошівець — кілька ходок, кримінальний авторитет, злочинець, убивця. Традиційно, як і кожен негідник, він запроторив одну прекрасну жінку з довгою косою до темниці.

Скрізь на місце урядників розставив кримінальників: як не крадія так брехуна, як не хабарника, так людомора. Його “панятія” були повністю неприйнятними для шляхетних хорошівців.

І тут почалося справжнє лихо.

Справжній бандитський шабаш.

Злочинний кодлан розпродав і вкрав цілу країну!

Його руки, які завжди крали, зробили з хорошівців жебраків.

Хорошівці дуже хотіли повернутися до Прекрасної спілки країн, з якої їх вирвала нагла окупація колишньою колонією. Проте злий презік підло обманув їхні сподівання. Він зраду Конституції замислив: спецслужби Зажоп’я вимагали віддати Хорошу в криваві лапи новоспеченого Мудачного союзу.

Навіть грошей давали на це не міряно.

Зажопівці волали, що то не країна, і нею ніколи не була, і хорошівців не існує, про якесь міфічне возз’єднання жовтих зажопівців з білими хорошівцями!

Правда смішно? Білих з жовтими!

І тут терпець хорошівців урвався.

І вони повстали на захист Конституції й свого рішення повернутися до Прекрасної спілки країн.

І відвоювали будинки режиму в провінціях, а на найбільшій площі столиці звели барикади. Тож і назвали цих захисників Конституції прекрасноплощинцями.

Проте так просто презік здаватися не збирався: незаконні й ніде не зареєстровані озброєні формування карателів “Коршун” почали вбивати людей з рушниць прямо на барикадах, зондеркоманди кримінальників викрадали людей прямо з вулиці, контрольована поліція заарештовувала людей як заручників, щоб потім торгуватися ними на перемовинах, жовтий зажопівський расизм лютував у країні Хорошій.

Давно вже, ой як давно жовтий зажопівський расизм лютував у країні Хорошій.

Та й кілька чільних парламентарів якось мляво й безрезультатно пробували захищати хорошівців від свавілля. Їхні гучні заяви різко контрастували з нульовими результатами їхніх дій.

Дивуюся я цим хорошівцям. На морозі стоять, Гімни співають, та й стоять собі й усе, а могли б щось зробити! 

Чи за півтисячоліття окупації розгубився бойовий дух? 
Чи безперервні геноциди зламали прагнення до свободи?

І тоді зрозуміло стало хорошівцям, що презік і не збирається виконувати справедливі вимоги виборців.

Що презік з цепу зірвався.

Що презік не керований.

Що презік чужинець, не плоть від плоті цього народу.

І розплющилися очі у хорошівців, що презік за всяку ціну хоче вбити хорошівців взагалі, а країну Хорошу зокрема.

І тоді з барикад, із середовища прекрасноплощинців, з’явилася група сміливих і досвідчених людей, що мали хороший зір, тверду руку, цейсівську оптику, й вміли правильно вибирати позицію.

І заприсяглися вони вони вирішити проблему з презіком.

І пройшло зовсім небагато часу, як проблему з презіком було вирішено.

І зник злий презік з політичного горизонту країни Хорошої. Ніби й не було його, й дружини його злої й потворної, й синів його зі злодійськими очима. Як крізь землю провалився.

А шахти в тій країні в глибину на багато кілометрів в землю, може туди й провалився. А може й просто на 2 метри під землю.

І ніхто не знав, що з презіком зробила та група.

Чи 500 кг вибухівки під полотно дороги заклали.

Чи машину заміновали.

Чи страусяче яєчко на голівку.

Чи СВД.

Чи ДПЛА.

Чи ПТРК.

Чи ПЗРК.

Чи ОДАБ.

Чи РПГ.

Чи щось дистанційно кероване.

Чи укол голкою.

Чи дресирований голуб.

Чи дресирований пес.

Чи каністра з отруйним газом в центральній системі кондицінування.

Чи каністра з ЛСД в центральній системі кондицінування.
Чи потужний лазер.

Чи щось вмонтоване в камеру чи мікрофон чи ручку журналіста.

Чи банальне лінчування натовпом над золотим унітазом, у Межисраччі.

А може інсульт у нього трапився, чи інфаркт, чи геморой.

А може він просто на пенсію пішов, незаслужену, чи в Зажоп’я втік, за звичкою. Як і багато його падєльнікафф. Потім тих, кого схопили, допитали й лінчували, страшні речі розповідали.

І налагодилося швидко життя у хорошівців.

І зажили вони багато й щасливо.

І повернулася країна до Прекрасної спілки.

І дивувалися хорошівці: вся операція з усунення проблеми з презіком обійшлая в крихітну дещицю з тих сум, що давали на допомогу прекрасноплощинців патріотично налаштовані хорошівці.

А мораль казки про країну Хорошу й країну Зажоп’я така: чи варто було все оте починати, й барикади, й жертви, й всі ті страждання, кримінальників, карателів і зондеркоманд, і весь отой жах, якщо просто можна було виділити крихітну дещицю групі сміливих і досвідчених людей!

Був презік — була проблема.

Зник презік — зникла проблема.

А гарячі голови тепер у пошуках пригод на свою... голову тепер виїжджають до тієї ж країни Зажоп’я, де починалося точно теж саме, що щойно було в країні Хорошій.

P.S.: дивуюся я цим українцям. На морозі стоять, Гімни співають, та й стоять собі й усе, а могли б щось зробити!